ГОЛОВНІ ПОКАЗНИКИ ЗНИЖЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТУ

Так склалося, що саме на плечі нинішніх поколінь випало завдання переосмислити і вирішувати екологічні проблеми, породжені людською цивілізацією. Вони накопичуються тисячоліттями і аж тепер дають про себе знати. Одні проблеми «видимі»,  знаходяться на поверхні, – забруднення повітря й водойм, про них багато пишуть екологи, укладаються жорсткі міжнародні обмеження (Кіотський протокол). Інші  не менш серйозні проблеми заховані від людського ока і оцінити їх здатні ті, хто працює на землі. Мова йде про  неухильне зниження її родючості.

 

Це означає втрату тої кількості органічних залишків,  які б сприятливо впливали на нормальний ріст рослин, якість і кількість врожаю.  В результаті відсутності процесу гумусоутворення:

 

  • погіршується структура ґрунту
  • знижується пропускна здатність для води
  • погіршується здатність ґрунту утримувати вологу
  • мінімізується процес засвоєння органічних і мінеральних речовин
  • збільшується ризик засихання культурних рослин
  • погіршуються теплові властивості ґрунту

 

 

Брак гумусу негативно позначається на розвитку мікроорганізмів, корисних бактерій. Як наслідок зростає токсичність середовища, погіршуються фізіологічні процеси рослин, зокрема процес фотосинтезу. В результаті рослини втрачають імунітету до хворіб, а господар отримує недобір урожаю та низькоякісну продукцію. Всі, хто має справу з землею, на практиці могли переконатися, як позначаються ці негативні процеси на урожайності, на якості продукції і в кінцевому рахунку на отримання очікуваних прибутків.

 

Це проблема не суто українська, а  має глобальні масштаби і почалися вони з того моменту, коли  людина почала займатися землеробством. Про втрати родючого шару порівняно з первісним станом  можна тільки здогадуватися, але принаймні є зафіксовані дані про скорочення гумусу з 1881 року по 1991 рік. Воно становило майже третину загальних запасів (з 4,2 до 3,2%).    За подальші чверть століття шар гумусу в середньому зменшився ще на 0,2%. Базуючись на попередніх даних та враховуючи тенденції можна говорити про економічні втрати на суму  0.5 трильйона гривень  внаслідок втрати шару гумусу.

За оцінками Інституту охорони ґрунтів України суттєво зменшилися площі ґрунтів із високим і дуже високим вмістом гумусу, вони перейшли в нижчу градацію. За результатами обстежень площ такі процеси охопили 22 відсотки території. Порівняно кращі ґрунти зосереджені в Харківській, Кіровоградській, Донецькій, Дніпропетровській і Луганській областях.

На сьогодні:

  • 61,9 % обстежених ґрунтів України мають середній та підвищений вміст гумусу,
  • 15,4 % – дуже низький та низький,
  • 22,8 % обстежених площ мають високий та дуже високий вміст гумусу.

Для збільшення вмісту гумусу в ґрунті лише на 0,1% треба на 25-30 років вивести земельну ділянку з сільськогосподарського використання. Найбільше вміст гумусу зменшився у Волинській (15 %), Полтавській (11%), Хмельницькій (9%) і Харківській (7%) областях.

Вміст гумусу втрачається особливо в низовинних районах, де не дотимується сівозміна, розорюється 70-90 відсотків землі. (У США і Європі під ріллю відводиться 40-60 відсотків, решта землі відпочиває). Це свідчить про те, що в Україні далеко не всі виробники здатні узгодити такі речі, як відновлення природньої якості ґрунтів, поступове зниження собівартості урожаю і відповідне зростання прибутків.

 

Висновок? Проти природи не попреш

 

Традиційно універсальним джерелом відтворення родючості та якості ґрунту  були продукти тваринництва. Але скорочення поголів’я ВРХ відчутно позначилося на дефіциті органіки.  При потребі, залежно від ґрунтово-кліматичної зони 7-15 тонн гною на гектар в середньому вноситься у 10 разів менше, все більше ріллі взагалі  прирекли на виснажуючі мінеральні добрива, які як відомо є одним із чинників деградації ґрунтів.

Знову таки будемо йти вже тим шляхом, що й розвинуті країни – повертатися до органічного землеробства, до тих засобів збагачення ґрунтів, які давно пропонує природа. Це не значить що ми відмовляємося від мінеральних добрив – їх роль у підвищенні урожайності безсумнівна. Але використання для збагачення ґрунту пожнивних культур, післяжнивних решток – соломи, бадилля і  внесення по них біопрепаратів дозволяє підтримувати вміст гумусу, без так необхідних ґрунту органічних добрив.

 

Можна зробити це за допомогою препаратів, що містять мікроорганізми або набагато більш ефективно поєднувати добрива з органічними речовинами і введення ґрунтових мікроорганізмів. Як засвідчили наукові виступи  ІІ науково-практичної конференції, присвяченої впливу мікроорганізмів на підвищення якості ґрунтів (Берегово-2019) ефективним засобом є біопрепарат «Філазоніт». Цей препарат має комплексну дію: з внесенням  збільшуємо кількість корисних ґрунтових бактерій в ґрунті. Внесення у ґрунт препарату може сприяти оздоровленню і збагаченню ґрунту органічною речовиною і відвернути спад родючості. Препарат дає можливість пристосуватись рослинам до умов відповідного середовища.

 Закономірно, фермер ставить питання – наскільки це дасть не лише екологічний, але й економічний виграш. Відповідь на це питання є, вона базується на результатах дослідів у всіх регіонах України.

Але це вже тема наступної розмови.

 

Вам цікаво, як відновити родючість ґрунту? Якщо відповідь “ТАК”, пропонуємо до уваги нашу е-книгу. Завантажте безкоштовно натиснувши на картину!

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *